Abstract
На сучасному етапі розвитку кримінального судочинства в Республіці Казахстан явно намітилася тенденція до максимального зближення процедур кримінального процесу до англосаксонської системи права та, як наслідок, спроби деформалізації доказування. Вирішення зазначених завдань правозастосовник і деякі представники наукового світу вбачають у посиленні дії принципу змагальності сторін на досудових стадіях процесу та збільшенні обсягу повноважень сторони захисту, у тому числі шляхом надання їм права на проведення самостійних слідчих дій. Своє бачення вони виклали у розроблених інститутом парламентаризму РК Концептуальних підходах удосконалення вітчизняного кримінального процесу, винісши їх на обговорення розширеного засідання Правової ради. Метою статті є обґрунтування позиції авторів у контексті модернізації кримінального судочинства в Республіці Казахстан. Наукова новизна полягає у проведенні правового аналізу запропонованих Концептуальних підходів, розгляді наслідків їх реалізації, розкритті причин авторської незгоди з викладеною позицією. Висновки. Вважаємо, що саме відсутністю системного підходу, у тому числі в запропонованому Концептуальному підході Інституту парламентаризму, обумовлена нестабільність поточного законодавства, зростання правового нігілізму серед населення, а також таке, що нав’язується, волюнтаристське і непрофесійне тлумачення розробниками названого Інституту положення Концепції правової політики РК до 2030 року в частині продовження розвитку принципу змагальності та рівноправності сторін.