Abstract
Настали приємні наукові часи.Це пов'язано з тим, що в Україні, поміж іншим, продовжує свою доволі активну творчу діяльність колектив авторів під проводом Бернда Візера, Ярослава Лазура, Тетяни Карабін, Олександра Білаша, який опікується питаннями розвитку українського адміністративного права.У 2023 році результатом його роботи став перший в історії української юридичної думки підручник з Особливого адміністративного права, який викликав велику зацікавленість не лише в мене [Roman Melnyk Review], але й у багатьох інших моїх колег, причому як українських, так і зарубіжних.Сьогодні виник наступний гарний привід поміркувати про стан української адміністративно-правової науки, і пов'язаний він із виданням рецензованого підручника із Загального адміністративного права України.Підручник підготовлено колективом авторів, до якого увійшли як знані українські вчені, так і західноєвропейські колеги.Безсумнівно, така співпраця позначилася і на структурі, і на змісті окремих розділів праці, які аналізуються, у тому числі, крізь призму австрійської доктрини адміністративного права.Такий підхід є виправданим з огляду на низку причин, передусім тому, що він здатний швидко й глибоко наблизити українську адміністративно-правову доктрину до кращих європейських зразків.Водночас він свідчить і про довіру західноєвропейської наукової спільноти до українських наукових здобутків і демонструє, що Україна та країни Європейського Союзу мають не лише спільне коріння, а й спільне майбутнє.Перше, що привертає увагу під час ознайомлення з книгою, -це її зміст.Уже навіть поверхове ознайомлення з ним дозволяє побачити, на яких вихідних позиціях щодо розуміння права загалом і адміністративного права зокрема перебувають автори.