Аңдатпа
ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ СВОЙСТВА ГЕТЕРООКСИДНЫХ СИТЕМ НА ОСНОВЕ TiO 2Плазменно-электролитическим оксидированием сплавов титана в щелочных электролитах с введеним соединений тугоплавких металлов получены гетерооксидные покрытия микроглобулярной морфологи с высокой адгезией.В роли допантов использованы диспергированные в электролите наноразмерные оксиды ванадия, циркония и молибдена, а также растворы вольфрамата натрия, что позволило формировать гетерооксидные покрытия как из коллоидных, так и истинных растворов.Установлено влияние допантов на параметры процесса и виявлены интервалы напряжений, соответствующих микродуговому режиму.По результатам сканирующей электронной и атомно-силовой микроскопии показано, что управление химическим составом покрытий, топографией поверхности и размером зерен можно варьированием концентрации электролита и плотности тока плазменно-электролитического оксидирования.Установлено, что сформованные оксидные слои имеют высокую стойкость к абразивному зносу и существенно повышают коррозионную стойкость титана в хлоридсодержащих середах вследствие инкорпорации тугоплавких компонентов и сгладживанию рельефа поверхности.Ключевые слова: сплавы титана, плазменно-электролитное оксидирование, гетерооксидные покрытия, тугоплавкие металлы, коррозионная стойкость, стойкость к абразивному износу. А.В. КАРАКУРКЧІ, М. В. ВЕДЬ, М. Д. САХНЕНКО, Г. Ш. ЯР-МУХАМЕДОВА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ГЕТЕРООКСИДНИХ СИСТЕМ НА ОСНОВІ TiO 2Плазмово-електролітним оксидуванням сплавів титану в лужних електролітах з додаванням сполук тугоплавких металів отримані гетерооксидні покриття мікроглобулярної морфології з високою адгезію.В ролі допантів застосовано дисперговані в електроліті нанорозмірні оксиди ванадію, цирконію і молібдену та розчини вольфрамату натрію, що дозволило формувати гетерооксидні покриття як з колоїдних, так і істинних розчинів.Встановлено вплив допантів на параметри процесу та виявлено інтервали напруг, які відповідають мікродуговому режиму.За результатами сканівної електронної та атомно-силової мікроскопії показано, що управляти хімічним складом покриттів, топографією поверхні і розміром зерен можна шляхом змінення концентрації електроліту і густини струму плазмово-електролітного оксидування.